Тремтіння . Режисер з Гватемали зняв фільм, як “лікують” геїв

Режисер Хайро Бустаманте розповідає про фільм “Тремтіння”, прем’єра якого була відкладена через епідемію коронавируса. Це друга частина його трилогії про три образи: індіанець, гомосексуал і комуніст.

“Кип’ятіть воду”. Хайро Бустаманте (Jayro Bustamante), що народився в 1977 році в Гватемалі, розповідає, що в дитинстві не раз бачив, як його мати брала машину напрокат, знаходила мегафон і просила когось кричати в нього одну просту фразу: “Кип’ятіть воду!” Вона не була божевільна, хіба що зовсім небагато, просто відповідальна. Його мати працювала лікарем в гватемальському селі, де в основному жили представники корінних народів. Коли шторми посилювалися, брудна вода змішувалася з чистою, тому єдиним способом забезпечити гігієну було кип’ятіння. Їй доводилося кричати. Кричати, щоб люди кип’ятили воду. “Це щось на зразок сімейного жарту, але вона допоможе пояснити сенс моєї роботи”, – каже режисер. Фільм “Тремтіння” (Temblores), прем’єра якого була відкладена через епідемію коронавируса, – це щось на зразок попередження, сигналу тривоги. Разом з фільмами “Вулкан Ішканул” (Ixcanul) 2015 року та “Ла Йорона” (La llorona), який повинен вийти в травні, він становить трилогію, що описує життя в Гватемалі.

“Три гірших образи в моїй країні – це індіанець, “уеко” (ісп. дірка), так в Гватемалі називають гомосексуалів, і комуніст. У кожному фільмі розповідається про одну з них”, – говорить Хайро Бустаманте. У першому фільмі, “Вулкан Ішканул”, представлена історія дівчини з народу какчикель, яка завагітніла і через це піддається цькуванню. У фільмі “Ла Йорона” розповідається про долю генерала, дуже схожого на диктатора Хосе Ефраїна Ріоса Монтта (José Efraín Ríos Montt), якого спочатку засудили за геноцид, а потім виправдали з незрозумілих, але в той же час очевидних причин. І нарешті, фільм “Тремтіння” – це історія Пабло. Він чесна людина, протестант, він одружений і у нього двоє дітей. Але в один прекрасний день Пабло закохується у Франциско. Що ж, “уеко”. Потім розповідається не скільки про його перетворення в порядного гетеросексуала, як це називають праведники, скільки про його знищення і, можливо, про цілковите викорінення благопристойності.

Фільм дивишся, не відриваючи очей. На тлі викриття і жорстокості Бустаманте вдається показати не тільки стан душі, а й ті почуття, що вирують в суспільстві. Це реалістичний фільм, який вражає до глибини душі. В його основі лежить не тільки заклик, але і прагнення розкрити всю суть проблеми. “Магічний реалізм вийшов за межі літератури. У Латинській Америці все просякнуте чимось фантастичним. Ми надягаємо амулети, запалюємо свічки … До релігії ми ставимося вкрай забобонно, навіть болісно. Вона ж виконує свою функцію: допомагає зняти з себе будь-яку відповідальність. Усе, що з тобою відбувається, – це вина диявола”, – говорить режисер. Таким чином він хоче пояснити, що закладено в цьому фільмі, де в кожному кадрі відбувається щось немислиме.

Перед тим як зняти фільм, Бустаманте провів щось на зразок дослідження. Він дізнався про 22 випадка, схожих з тим, що він описує у фільмі. Коли чоловіка називають словом “уеко”, його засуджують за те, що він опустився до рівня жінки. “Варто також відзначити, що Гватемала і більшість країн Центральної Америки дуже консервативні. Це пов’язано з роками війни і впливом протестантської церкви. Коли єзуїти почали вчити корінних жителів читати, їх відразу стали вважати ворогами. Потім завдяки впливу США в країні став поширюватися протестантизм, а з ним і свобода віросповідання, що було на руку індіанцям. Тому протестантську віру стали активно просувати, протиставляючи католицької. Колишній президент Гватемали Ріос Моннт сам був протестантським пастором”.

У фільмі “Тремтіння” приділяється досить багато уваги способам вилікувати гомосексуальність. Вони неймовірно жорстокі і викликають жах. “Способи позбавлення від гомосексуальності в католицькій церкві більш жорстокі, ніж в протестантській, тому що в ній до цих пір вірять, що це можна вилікувати. Протестанти, в свою чергу, навчають нести цей тягар, тому що це частина шляху. Ти не можеш вилікуватися, і це той хрест, який тобі доведеться нести в твоєму правильному гетеросексуальному житті”, – каже режисер. Також Бустаманте згадав, як одного разу бачив чудний виступ одного священика, який тримав в руці фотографію Рікі Мартіна: “Ви думаєте, що за цією посмішкою ховається щастя? – говорив він, натякаючи на те, що він гей. – Ні, за нею ховаються тільки страждання”. А потім він показував кілька його фотографій з сумним обличчям, і люди починали плакати”.
Ми спостерігаємо за історією Пабло, і бачимо, як ціле суспільство наближається до краю прірви.

“Проблема в тому, що всі пишаються тим, що вони консерватори, тим, що виступають проти прав людини, тим, що ображають інших людей. А церква відіграє дуже важливу роль, оскільки стверджує, що правильно, а що ні. Не варто забувати і про тріумф ідей Трампа. Нам уже не соромно. Гватемала, як і вся Латинська Америка, повертається назад. як написала французька газета “Монд”, ми живемо при диктатурі без диктатора. Провідна роль олігархії, відсутність середнього класу і тріумф неолібералізму (нова образа – це бідний) призвели до того, що будь-який заклик до справедливості розглядається як прояв комунізму”, – розмірковує режисер. Але про комунізм він розповість у наступному фільмі. А поки “кип’ятіть воду”!

Луис Мартинес (Luis Martínez)
Джерело: Jayro Bustamante: “La terapia de la iglesia católica contra los ‘huecos’ es más violenta que la de los evangélicos. Ella cree que la homosexualidad se cura” // El Mundo, Испания