Маріупольський прецедент. Чому представники ЛГБТ в Україні змушені ховатися

Як позбутися від стереотипів і мови ворожнечі по відношенню до ЛГБТ-спільноти

19 липня в Маріуполі відкрився громадський центр EqualityEast, який займається психологічною і соціальною допомогою, консультує з питань здоров’я. Здавалося б, городяни повинні були з ентузіазмом підтримати цю ініціативу, але вже 26 липня вони подали петицію з вимогою закрити центр. Причина в тому, що центр орієнтується, в тому числі, на ЛГБТ-аудиторію. Автор петиції Сергій Фомічов написав, що “поява подібних організацій веде до пропаганди ЛГБТ і несе загрозу первинного інституту – сім’ї”.

У EqualityEast відповіли, що не займаються пропагандою, а допомагають всім бажаючим, незалежно від професії, соціального стану або сексуальної орієнтації. Організація виступає за справедливість і рівні можливості для всіх в співтоваристві Маріуполя. Але, незважаючи на це, за вісім днів петиція набрала необхідні 250 голосів, а її автор підписався двічі. Тепер 14 серпня петицію розгляне міська адміністрація і, ймовірно, центр закриють.

Мова дискримінації

Ситуація в Маріуполі – типовий приклад того, як реагують українці на будь-яку згадку про ЛГБТ. Негативно налаштована частина суспільства відразу ж заявляє про “пропаганду геїв” і часто агресивно нападає на представників ЛГБТ. В таких умовах їм не залишається нічого іншого, як приховувати свою ідентичність, щоб вижити. До таких висновків дійшов Віктор Мадрігал-Борлоз, незалежний експерт ООН з питань ЛГБТ-спільноти. На запрошення уряду нашої країни навесні він відвідав кілька українських міст, де зустрічався з владою, експертами і самими представниками спільноти. “У мене склалося враження, що люди ЛГБТ намагаються розчинитися в суспільстві. У них є багато причин не розкривати свою справжню ідентичність, щоб не шокувати і не руйнувати уявлення українців про соціальну гармонію”, – висловився експерт в звіті про поїздку в Україну.

У 2015-му Генеральна Асамблея ООН прийняла Цілі сталого розвитку до 2030 року. У плані сформульовані цілі по 17 напрямам, і одне з них – це створення миролюбного і відкритого суспільства, де всі мали б рівні права і можливості. Україна план сталого розвитку прийняла і адаптувала, взявши на себе зобов’язання зменшити дискримінацію. Але з цим є проблеми. Як зазначає Віктор Мадрігал-Борлоз, хоч українське законодавство в цьому питанні адекватне і демократичне, воно не виконується. Наприклад, представники праворадикальних організацій, які нападають на представників ЛГБТ, залишаються безкарними. Більш того, українці вважають, що права людей з нетрадиційною сексуальною орієнтацією потрібно урізати. За це висловилися 47% опитаних в рамках дослідження про права людини в Україні, яке провів Фонд “Демократичні ініціативи” в 2018 р. І це при тому, що у нас одностатеві партнери і так не можуть вступити в законний шлюб і не мають майнових прав.

Експерт ООН також констатує, що коректну статистику про ситуацію з ЛГБТ-спільнотою українська влада не збирає – невідомий навіть розмір цієї групи, не кажучи про більш специфічні дані. Замість цього чиновники сприяють поширенню шкідливих стереотипів і висловлюються за дискримінацію. Це підтверджує і український омбудсмен Людмила Денисова. У щорічному звіті про права людини вона говорить про високий рівень упереджень, випадки дискримінації та злочинів на ґрунті ненависті по відношенню до ЛГБТ. У цьому беруть участь і чиновники: наприклад, в минулому році міськради Чернівців та Кривого Рогу на основі петицій випустили рішення про захист сімейних цінностей і заборону пропаганди гомосексуалізму, які порушують принцип рівноправності і антидискримінаційного законодавства України. Уповноважений з прав людини вважає, що, приймаючи такі рішення, місцева влада погано знає законодавство, а якщо і знає, то не поспішає його виконувати.

Шлях до толерантності

Щоб зменшити рівень гомофобії та забезпечити права ЛГБТ-спільноти, необхідно врегулювати законодавство. Так вважає Денисова, яка запропонувала Кабміну розробити законопроект про легалізацію одностатевих шлюбів і майнових прав ЛГБТ-партнерів. Органам місцевого самоврядування вона рекомендує дотримуватися закону про протидію дискримінації і не допускати мови ворожнечі в публічній площині.

Віктор Мадрігал-Борлоз вважає, що політичні лідери України своїм пріоритетом повинні зробити рівність і свободу і просвіщати українське суспільство. “Я рекомендую державі терміново провести загальнонаціональну освітню кампанію, спрямовану на боротьбу з дезінформацією, руйнування шкідливих міфів і стереотипів про ЛГБТ. Вкрай важливо надавати об’єктивну, неупереджену і наукову інформацію з питань сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності і сприяти розумінню і терпимості замість ненависті і упереджень”, – наполягає незалежний експерт ООН.

– Ефективною була б інформаційна кампанія, яка дала б українцям базові знання про ЛГБТ. Вона повинна мати загальний характер, адже не можна пояснити людям, що гомосексуальність – це нормально, без інформації про те, що таке сексуальна орієнтація і якою вона буває. У міжнародній класифікації є три типи сексуальної орієнтації, і всі вони – норма, – пояснює Тимур Левчук, співзасновник і виконавчий директор громадської організації “Точка опори ЮА”, яка займається захистом прав ЛГБТ-спільноти.

Левчук апелює до соціологічних досліджень, згідно з якими тільки 5% українців знають кого-то з ЛГБТ-спільноти. А без особистого знайомства і лише зі стереотипними уявленнями в головах неможливо прийти до суспільного консенсусу про потреби і права ЛГБТ-спільноти в Україні. На думку Тимура Левчука, кращий спосіб позбутися від стереотипів – особисте спілкування з представниками групи. У цьому, проте, є труднощі, адже далеко не всі відкривають свою орієнтацію, до того ж його не можна поширити на широку аудиторію. Хорошим способом переломити ситуацію могло б стати навчання:

– Але, на жаль, в українських навчальних закладах ні про ЛГБТ, ні навіть про сексуальну освіту не говорять. Підлітки змушені шукати інформацію про власну сексуальність в інтернеті, де не завжди є якісні і достовірні дані, – говорить Тимур Левчук.

Джерело: focus.ua